Тривога

Тривога

  • Автор — Ольга Найденова
  • Создано: 2020-05-18 11:08:41

Фрейд описывал тревогу, как смутные, неприятные эмоции, которые характеризуются ожиданием неблагоприятных будущих событий, нехорошими предчувствиями, состоянием беспокойства и напряжения. У тревоги не существует такого предмета, как, например, у страха и волнения. Однако в тревожных расстройствах зачастую страх все-таки присутствует.

Любой человек не застрахован от периодического попадания в состояние тревоги и страха, а также беспокойства, напряжения. Обычно это происходит перед событиями, ситуациями нестандартного плана. Нет ничего странного, когда человек испытывает беспокойство, заходя в темный переулок, даже не наблюдая вокруг каких-либо подозрительных или агрессивно настроенных особ.

У тревоги есть негативная и позитивная сторона. Она иногда приносит пользу, уберегает от плохих последствий определенных действий, поступков. Тревогами являются вполне адекватные реакции человеческого тела на реальные угрозы безопасности, а также на значимые для него события. Это похоже на внутреннюю сигнализацию. Она помогает нам подготовиться к неприятностям, опасности, чтобы нас не застало все это врасплох. Большинству из нас, например, приходилось чувствовать тревогу и страхи перед сдачей экзаменов.

Что такое чувство тревоги

Когда человек испытывает постоянно тревогу без видимых причин, а тревожные мысли и панические атаки становятся его спутниками по жизни, это уже вредно для здоровья и перерастает в патологию и сигнализировать о расстройствах психики. Это чувство уже превращается в помеху для нормальной жизнедеятельности. Если вовремя не обратиться за помощью или не получить ее по каким-то причинам, нервная система может не выдержать постоянного напряжения. Это может повлечь за собой срывы адаптационных механизмов и развитие заболеваний психики хронического характера.

Симптомы патологических случаев могут быть психического и физического плана.

Психическими признаками являются:

  • наличие постоянных беспричинных страхов и волнений;
  • снижение уровня концентрации внимания;
  • проблемы со сном;
  • возникает нестабильное эмоциональное состояние, частые раздражения, плаксивость, т.д.;
  • потеря способности расслабляться, отдыхать, работать и общаться с другими людьми;
  • неадекватные реакции на предложенную помощь близкого окружения.

На физическом уровне наблюдается следующая симптоматика:

  • нарушение ритма дыхания и сердцебиения;
  • боли головы, в области сердца и брюшной полости;
  • потливость;
  • усиление или потеря аппетита;
  • необъяснимая усталость и упадок сил;
  • ощущение дрожи, озноба без причин;
  • проблемы со стулом;
  • присутствие чувства недостатка воздуха;
  • дурнота;
  • спазмы и болевые ощущения в мышцах.

Уровень тревоги может быть разным. В стрессовых ситуациях он возрастает, наступает обострение. Для психически здорового человека не составит большого труда справиться со стрессами и тревогами. В патологических состояниях эмоциональный негатив остается и может стать постоянным спутником человека. Тревогами в крайней степени являются панические состояния. Панические атаки приходят тогда, когда их не ждут. После таких атак люди всячески пытаются избежать попадания в аналогичные ситуации. Что естественно сказывается на качестве жизнедеятельности и нередко приводит к определенной изолированности от социума.

Причины тревожности

Тревожность является психическим свойством, индивидуальной особенностью психологического характера, которая выражается склонностью испытывать тревогу. Для понимания сути понятия следует не забывать о связи этой особенности человека с такими свойствами, как полученный по наследству или приобретаемый в процессе жизнедеятельности невротизм, интроверсия. Переживания таких эмоций могут быть разными. Существуют разные факторы влияния. Таким образом, не все зависит от самого человека.

С тревожностью не все так однозначно и просто. Ведь у этого чувства казуальный характер проявления. Оно имеет ряд составляющих элементов и триггеров, взаимодействующих между собой и влияющих на то, как мы интерпретируем тревогу. А это взаимосвязано с тем, какие ключевые причины имеет человек, страдающий тревожностью, страхами и беспокойством:

  • Способность к обучению.

Человек всю свою жизнь учится на опыте своем и других людей, на поступках и наблюдениях в условиях разнообразных ситуаций, которые угрожают безопасности. Примерами являются потеря стабильного источника дохода, увольнение с работы. Тревожность детей часто формируется в раннем возрасте, когда случаются стрессовые ситуации без возможности найти логическое объяснение происходящим событиям. И то, как проходит детство, влияет на эмоциональное развитие взрослого человека.

  • Мышление и тревожные мысли

Любая мыслеформа, которая вызывает неудобство, дискомфорт, способна усилить чувства угрозы и опасности. И нет разницы реальность это или вымысел, важная роль отводится только когнитивным процессам человека. Мышление в негативном ключе порождает тревожность.

  • Предвкушение опасностей, угроз

Ожидая неприятности, опасные для жизнедеятельности события и явления, человек настраивает себя на негатив и это вызывает тревогу и тревожные размышления. У него появляются плохие предчувствия, начиная с легкого волнения и заканчивая тревожностью.

  • Ощущение изменений на уровне физиологии

У человека появляется тревожность в случаях обнаружения каких-либо изменений на своем теле, в организме, которым не можем найти объяснения. Здесь могут быть, как положительные эффекты, так и отрицательные. Плюс в том, что такая тревожность помогает предотвратить серьезные проблемы со здоровьем. Но есть и минус – может способствовать тому, что человек начинает «топить» свои проблемы в алкоголе и т.д. И последствия этих действий могут быть плачевными.

Тревожность способна приносить нам пользу и вредить. Сталкиваясь с ней, мы уже подготовлены к реакции в направлении поиска выхода из сложившейся ситуации. Обычно это происходит при неблагоприятных обстоятельствах. Но в случае с повышенной тревожностью люди могут столкнуться со следующим:

  • трудностями запоминания;
  • раздражительностью;
  • хронической усталостью;
  • нарушениями сна;
  • депрессивными состояниями;
  • заболеваниями сосудов и сердца;
  • снижением защитных функций организма и т.п.

Что такое личностная тревожность

Повышенный уровень способности беспокоиться и тревожиться без оснований является личностной тревожностью. Она иногда имеет связь с состоянием гормонального фона человека, а также с привычной моделью поведения личности. Это ощущение можно назвать страхом.

Ее уровень измеряют с помощью теста Кеттелла. В нем с личностной тревожностью ассоциируются обеспокоенность, чувствительность, склонность к истерикам, изменчивость настроения, неуверенность, а также предрасположенность к предугадыванию, самоосуждению, депрессии и т.д.

А противоположные чувства, которые используются в тестировании – беззаботность, надменность, жизнелюбие, оптимизм, уверенность, а также невозмутимость и спокойствие.

Как избавиться от тревоги?

Совладать со своей тревожностью часто бывает сложной задачей. Особенно, если человеку «помогают» справиться неэффективными советами и призывами к спокойствию и благоразумию. Однако не все так плохо и безнадежно. Существуют способы «борьбы» с этим чувством. Можно сосуществовать с тревогами так, чтобы они не отравляли жизнь. Этому помогает:

  • Движения, активный образ жизни

Тем, кто больше двигается, меньше грозят ощущения тревоги и стресса. Доказано учеными, что длительное пребывание в неподвижном состоянии способствует развитию таких ощущений. Причем пару часов занятий спортом не спасают тех, кто ежедневно более 2 часов отдает работе за столом. Акцентируется внимание именно не на интенсивных, а на частых движениях.

  • Озвучивание своих тревог
Читайте также:  Туннельная нейропатия срединного нерва

Если в голову лезут тревожные мысли, психологи советуют проговорить их. Дальше вспомнить первопричину появления таких ощущений.

Существует специальное упражнение:

1. из эмоций выделить сильнейшую и самую яркую;

2. показать ее с помощью жестов и голоса.

Суть его в том, чтобы прервать цикличность тревожных мыслей.

  • Описание своих мыслей

С тревожностью рекомендуют «расправиться» с помощью ручки и листа бумаги. Необходимо записать все свои тревожные мысли, не обращая внимания на пунктуацию, орфографию. Этот способ помогает выразить свои эмоции, оценить их со стороны. В этом случае имеет место действие принципа методики психоанализа о свободных ассоциациях, а также метода направленного воображения в анализе Юнга. В любом случае описание на листе проблемы поможет облегчить выход эмоций.

Включить приятную музыку, неважно в каком стиле. Главное – получить от нее удовольствие. Это действует успокаивающе, снижает уровень тревоги, дискомфорта. Методом эффективно пользуются психотерапевты в своей практике с патологическими расстройствами.

  • Смотрим в лицо врага

Способ заключается в пассивном переживании неприятных ощущений. Другими словами, следует не прятаться и не избегать, а посмотреть тревоге и страхам прямо «в глаза». Это помогает осознать то, что самые сильные тревожные ощущения слабеют и неприятная симптоматика уходит.

Методом можно пользоваться самостоятельно. Однако в серьезных случаях рекомендуется воспользоваться помощью специалистов. Иногда самому просто бывает сложно расшифровывать результаты. А профессионал поможет погрузиться в свои ощущения и интерпретировать результат. В итоге человек обретает веру в реальность прохождения испытания тревожными мыслями. Не всегда помогает игра в прятки с врагом.

  • Положительный эмоциональный настрой

Человек способен одолеть свою тревогу, окунувшись с головой в то, что приносит удовольствие и позитивные эмоции. Если тревожные мысли не покидают, необходимо дать себе отдохнуть, расслабиться, сделать паузу в работе и получить приятные эмоции. По мнению психолога Селигмана это довольно эффективная методика.

Мы просто часто забываем об отдыхе и приятных моментах, которые так необходимы человеку для ощущения счастья и благополучия. Бешеный ритм жизни не дает возможности для ощущения радости от приятного общения, удовлетворения от выбора. В погоне за большими достижениями, человек часто забывает о смысле жизни и о том, что ее можно упрощать, а не только усложнять. Если человек имеет положительный настрой, то для тревожных ощущений не остается много места в его жизни.

  • Укрепление веры в собственные силы

Уверенные в себе люди реже беспокоятся о чем-то и испытывают тревогу, чем растерянные и нерешительные. Хорошей защитой являются компетентность в определенной сфере и умение преодоления трудностей. Уверенность черпается из своего и чужого опыта, памяти о достижениях и т.п.

  • Медитативные практики

Доказано, что благодаря медитативным практикам, комплексам дыхательных упражнений, йоге можно достичь спокойствия разума, расслабиться и снять тревожность. Достаточно выделить 10-20 минут для ежедневных медитаций на расслабление. Такое действие позволяет создать свою внутреннюю защиту, отгородиться от ситуации, обрести покой и шанс без каких-либо трудностей сделать правильный выбор цели и истинных ценностей в своей жизни.

Кроме того, если человек умеет вязать, лепить, шить, рисовать, ему такими занятиями можно отвлекать себя от тревожных мыслей. Психологи считают эти занятия своеобразной медитацией. Они также помогают успокоиться, уединиться в своем внутреннем мире и получить удовлетворение от творческого процесса. Эти занятия учат концентрации внимания на текущем моменте, не позволяют отвлекаться и тревожиться о будущих событиях.

Человек имеет намного больше ресурсов, чем он думает. Поэтому важно лучше познать себя и свои возможности. В этом могут помочь специалисты Центра развития личности «Арканум».

Тривога є природною та невід’ємною частиною нашого повсякденного життя. Будь-хто з нас в певний момент свого життя може відчувати страх, бути пригніченим чи занадто схвильованим. Часто тривога є адекватною реакцією в ситуації небезпеки чи усвідомленої загрози. Тривога – узагальнюючий термін, що об’єднує комплекс соматичних, емоційно-поведінкових та інтелектуальних проявів, які буквально автоматично виникають в ситуації небезпеки. Людина відчуває сильну напругу, демонструє хвилювання, втрачає можливість концентруватися на чомусь, окрім небезпеки, що наближається. Головний мозок дає сигнал на викид гормонів, які запускають механізм активації симпатичної нервової системи.

Ця симпатична реакція забезпечує соматично можливість «захищатися та тікати»

  • підвищується згортання крові на випадок травми;
  • підвищується артеріальний тиск та прискорюється пульс;
  • відбувається перерозподіл крові в м’язовому масиві, який, в свою чергу, знаходиться в напрузі готовий до дії;
  • уповільнюється травлення;
  • припиняється слиновиділення, спричинюючи сухість у роті;
  • прискорюється дихання та збільшується вентиляція легенів;
  • скорочуються сфінктери товстого кишечнику та жовчного міхура;
  • печінка забезпечує енергетичні запроси, підтримуючи рівень глюкози;
  • короткострокове зниження імунної реактивності.

Подібне забезпечення короткострокової та інтенсивної діяльності є фізіологічно виправданим. Але в наш час соціальної загрози не можна уникнути подібним шляхом фізичних зусиль, а тривога стає хронічним явищем, поступово трансформуючись в патологічні стани.

Багаточисельні проблематичні ситуації можуть викликати тривогу, яка зникає із вирішенням проблем чи втрати їх актуальності. Тим не менш, у деяких людей тривога лишається навіть після зникнення психотравмуючої ситуації.

Кожній людині властивий певний рівень тривоги, що сприймається нею по-різному. Різниця між природною тривогою і тривожним розладом є в рівні її сприйняття.

Як можна диференціювати природну тривогу від хворобливого стану, що потребує терапевтичного втручання?

  • Тривалість та інтенсивність тривоги значною мірою перевищує очікувану реакцію, відповідну психотравмуючій ситуації, що її викликала.
  • Рівень тривоги значною мірою відрізняється від звичного реагування, відповідного соціальним, сімейним та культуральним стереотипам.
  • Такий стан викликає порушення соціально-трудового та особистісного функціонування.
  • Пацієнт в спробі понизити рівень тривоги, починає уникати деяких ситуацій і тим самим порушує щоденне функціонування.
  • В стані пацієнта почали проявлятися думки та насильницькі дії, а також короткострокові невимушені спогади про психотравмуючу ситуацію.

Люди, що страждають тривожними розладами, як правило, помічають наявність періодичних невимушених острахів, що важко ним переносяться, від яких вони самостійно не можуть позбутися. Загострення тривоги можуть бути пов’язані з конкретними ситуаціями чи подіями (фобічна тривога) чи виникати спонтанно.

Тривожні розлади являють собою найпоширенішу групу психічних порушень.

Незважаючи на це, вони залишаються недостатньо визнаними та розпізнаваними порівняно з іншими психічними розладами – депресивними, психотичними та іншими порушеннями. З іншого боку, для значної частини населення ці порушення є однією з основних причин зниження трудової продуктивності, захворюваності, соціальної дезадаптації, зловживання алкоголем.

Читайте также:  Сращение малых половых губ фото

ТРЕВО́ГА, -и, ж.

1. Сильное душевное волние, беспокойство, вызываемое чем-л. (обычно опасениями, страхом). Тревога за будущее. Житейские тревоги.Весь вечер мы провели в невыразимой тревоге. Машеньки не было нигде. Чернышевский, История одной девушки. Все были очень взволнованы и с тревогой смотрели на быстро приближающийся японский крейсер. Степанов, Порт-Артур.

2. Переполох, суматоха, суета. В доме, до сих пор тихом, вдруг поднялась тревога: захлопали двери, забегали люди, раздались крики: барин едет! Салтыков-Щедрин, Господа Головлевы. Много говорилось о том, какая тревога была в больнице, когда напротив вспыхнул пожар. Панова, Времена года.

3. Опасное положение, опасность, а также сигнал, извещающий о ней. Сигнал тревоги. Объявить боевую тревогу.Через час началась воздушная тревога. Били зенитки, и от залпов дребезжали окна. В. Кожевников, Необыкновенный день. У ворот станет дежурить верный человек —. В случае тревоги бежать черным ходом во двор. Фурманов, Мятеж.

Источник (печатная версия): Словарь русского языка: В 4-х т. / РАН, Ин-т лингвистич. исследований; Под ред. А. П. Евгеньевой. — 4-е изд., стер. — М.: Рус. яз.; Полиграфресурсы, 1999; (электронная версия): Фундаментальная электронная библиотека

  • Трево́га — отрицательно окрашенная эмоция, выражающая ощущение неопределённости, ожидание негативных событий, трудноопределимые предчувствия. В отличие от причин страха, причины тревоги обычно не осознаются, но она предотвращает участие человека в потенциально вредном поведении, или побуждает его к действиям по повышению вероятности благополучного исхода событий. Тревога связана с подсознательной мобилизацией психических сил организма для преодоления потенциально опасной ситуации.

ТРЕВО’ГА, и, ж. 1. только ед. Беспокойство, сильное душевное волнение, смятение (обычно в ожидании опасности, чего-н. неизвестного). Собрался честной народ, всё село в тревоге. Некрасов. С детства влекла меня сердца тревога. Баратынский. Смиряется души моей тревога. Лермонтов. Поднять тревогу. Охватила т. 2. только ед. Сигнал наступающей опасности (воен., спец.). Пожарная т. Воздушная т. Химическая т. Ударить тревогу. Т. оказалась ложной. Шолохов. 3. То, что беспокоит, заботит, тревожит (книжн.). В стране, где я забыл тревоги прежних лет. Пушкин. Плохо верили обломовцы и душевным тревогам. Гончаров. Сердце его не знает тревог.

Источник: «Толковый словарь русского языка» под редакцией Д. Н. Ушакова (1935-1940); (электронная версия): Фундаментальная электронная библиотека

трево́га

1. чувство беспокойства, волнения в ожидании неприятности или опасности

2. сигнал об опасности или чрезвычайном положении ◆ Бить тревогу. Объявлять тревогу.

3. состояние чрезвычайного положения

Фразеологизмы и устойчивые сочетания

  • боевая тревога
  • воздушная тревога
  • ложная тревога
  • пожарная тревога
  • учебная тревога
  • поднять тревогу
  • бить тревогу

Делаем Карту слов лучше вместе

Привет! Меня зовут Лампобот, я компьютерная программа, которая помогает делать Карту слов. Я отлично умею считать, но пока плохо понимаю, как устроен ваш мир. Помоги мне разобраться!

Спасибо! Я обязательно научусь отличать широко распространённые слова от узкоспециальных.

Насколько понятно значение слова позвоночник (существительное):

ВИЗНАЧЕННЯ

Тривога — природне відчуття страху перед загрозою, яке дозволяє її помітити і вжити відповідні заходи. Якщо причина небезпеки відома, вживається термін страх, а якщо важка для визначення — термін тривога. Патологічні стани характеризуються неадекватністю інтенсивності реакції до причини, яка є джерелом страждання, і заважає життєдіяльності пацієнта.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

Страх і тривога мають наступні компоненти:

1) пізнавальний — думки про конкретну загрозу (відсутній при тривозі);

2) фізіологічний — сигнальна реакція у вигляді збудження симпатичної нервової системи (розширення зіниць, прискорення частоти серцевих скорочень, зменшення активності ШКТ, загальмування виділення слини, а також блідість, скорочення м’язів, міміка, що виражає страх), яка збільшує ресурси кисню і енергії у тканинах, що забезпечує можливість реакції на небезпеку;

3) емоційний — відчуття страху, переляку, паніки;

4) поведінковий — відступ, втеча або боротьба.

Страх і тривога мають різну інтенсивність і не всі їх компоненти повинні розвинутись одночасно і у кожному випадку.

Основні різновиди тривоги і страху

1. Страх як нормальна реакція адаптації чи відповідь на безпосередню небезпеку, конфлікт або стрес.

2. Первинна тривога — домінуючий симптом невротичних розладів. Форми:

1) фобічна — ізольована тривога, пов’язана з певним подразником, що має необґрунтовано велику інтенсивність, і спрямована на уникання контакту з подразником, який несе загрозу; спостерігається при фобіях;

2) панічна (пароксизмальна) — з’являється раптово і триває декілька хвилин; спостерігається при епізодичній пароксизмальній тривозі (панічний розлад);

3) генералізована — надокучлива, змінної інтенсивності, що провокує надмірні страхи; спостерігається при генералізованих тривожних розладах;

4) пов’язана зі скаргами на соматичні нездужання, які не мають підтвердження при медичному обстеженні; спостерігаються при соматоформних розладах;

5) пов’язана зі стресорною подією; спостерігається при гострій реакції на стрес, розладах адаптації, посттравматичних стресових розладах.

3. Вторинна тривога — симптом інших хвороб і порушень: психічних (при депресії, шизофренії, розладах на органічному підґрунті), соматичних, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин чи побічною дією ліків.

Діагностичні критерії

Схема діагностики невротичних розладів, за МКХ-10 →рис. 21.5-1.

Рисунок 1. Схема діагностики невротичних розладів, у відповідності до МКХ-10

1. Генералізований тривожний розлад: нереалістичні побоювання:

1) стосуються багатьох життєвих ситуацій, які важко контролювати (найчастіше таких, які можуть мати місце у майбутньому);

2) тривалістю ≥6 міс.;

3) які супроводжуються ≥3 з наступних симптомів: неспокій чи відчуття внутрішнього напруження, швидка втома, труднощі з концентрацією уваги чи відчуття порожнечі у голові, дратівливість, підвищена напруга м’язів, безсоння.

2. Епізодична пароксизмальна тривога: повторні неочікувані напади паніки, які супроводжують:

1) стійкі побоювання, що виникне наступний напад;

2) хвилювання про можливі наслідки паніки (втрата контролю, загроза життю);

3) зміни поведінки, пов’язані з нападами.

3. Фобічні тривожні розлади: певні конкретні ситуації викликають:

1) надмірну чи ірраціональну тривогу, що виникає під час безпосереднього контакту з ними;

2) надмірний страх контакту з ними;

Агорафобія — стосується перебування у місці, з якого тяжко вибратись, або, у якому важко отримати допомогу у випадку виникнення симптомів хвороби. Соціальна фобія — стосується ситуацій, при яких за пацієнтом можуть спостерігати інші люди. Специфічні фобії (ізольовані) — стосуються певних об’єктів чи ситуацій: тварин, природних середовищ (висота, буря і т. д.), вигляд крові, конкретних ситуацій (напр., клаустрофобія), інших подій (напр., хвороби, падіння).

4. Гостра реакція на стрес:

1) вплив стресора виняткової сили;

Читайте также:  Тералиджен инструкция по применению цена отзывы врачей

2) негайне (≤12 год) виникнення симптомів;

3) виникнення вегетативних симптомів;

4) ізоляція, дезорієнтація, порушення уваги або неадекватна поведінка;

5) у випадку припинення дії стресора, симптоми зникають впродовж кількох годин, а у випадку його подальшої дії — впродовж 2 днів.

5. Посттравматичні стресові порушення:

1) вплив стресора виняткової сили;

2) стійке повернення небажаних спогадів щодо травматичної ситуації;

3) тенденції уникати ситуації, що асоціюються з травмою;

4) нездатність до відтворення травматичних подій і/або симптоми підвищеної психічної чутливості.

6. Нав’язливі компульсивні розлади: є нав’язливі думки (нав’язливі ідеї, обсесії) — ідеї, образи, імпульси до дії, які з’являються в свідомості через стереотипи і/або нав’язливі дії (примус, компульсії) — стереотипна поведінка, яка багаторазово повторюється.

7. Адаптаційні розлади: симптоми невротичних розладів і/чи депресивних порушень, що не відповідають критеріям жодного з них, які розвиваються впродовж місяця від суттєвої зміни життєвої ситуації.

8. Дисоціативні (конверсійні) розлади: зв’язок між виникненням стресової ситуації і потреби виникнення симптомів у вигляді: амнезії, фуги (пацієнт раптово вирушає у подорож, поводячись відносно нормально, але при цьому нічого про себе не пам’ятає), ступор (зменшення чи відсутність довільних рухів, мови і правильної реакції на світло, шум, дотик), трансу (змінений стан свідомості зі зміною відчуття особистості, звуженням уваги і обмеженням рухів) і одержимість (переконання про одержимість духом, силою, іншою особою), дисоціативні рухові розлади (втрата чи обмежена здатність виконання свідомих рухів), судоми, анестезії та втрата відчуттів, інших чи змішаних симптомів.

9. Розлади, що виступають під виглядом соматичних захворювань (соматоформні розлади).

1) соматизований розлад (з соматизацією; об’єднує комбіновані психосоматичні розлади):

а) стійкі довготривалі скарги на соматичні симптоми, які не мають соматичної причини;

б) концентрація на симптомах спричинює страждання і зумовлює потребу пацієнта у численних консультаціях, попри запевнення лікарів про те, що немає фізичного підґрунтя для скарг;

в) бувають шлунково-кишкові, серцево-судинні, сечостатеві, шкірні розлади чи біль;

2) соматоформні розлади, недиференційовані — симптоми частково відповідають критеріям соматизованих розладів;

3) іпохондричні розлади — надмірна турбота про свій фізичний стан і сприйняття фізіологічних явищ як симптомів хвороби;

4) автономні розлади — симптоми автономного збудження, які пацієнт інтерпретує як симптоми захворювання (невроз серця, шлунку, синдром подразненого кишківника і т. д.);

5) хронічний психогенний біль — скарги, що не можна пояснити соматичним станом.

10. Інші невротичні розлади: рідко діагностують, напр.:

1) неврастенія — скарги на відчуття надмірної втоми після розумового чи фізичного навантаження;

2) синдром деперсоналізаціїдереалізації — відчуття зміни власної психіки, власного тіла чи оточення; на відміну від подібних психотичних вражень пацієнт знає, що його переживання є «ненормальні».

ЛІКУВАННЯ

Загальні принципи

1. Страх: зазвичай, вимагає тільки підтримки шляхом надання відповідної інформації. Якщо цього не достатньо → потрібно застосувати спочатку психотерапевтичні методи, а у крайньому випадку — бензодіазепіни.

2. Тривога вторинна: розпочати з етіологічного лікування основного захворювання (соматичного, психічного), або скоригувати фармакотерапію, яка може спричиняти тривожні побічні симптоми. Не слід застосовувати симптоматичне фармакологічне лікування (анксіолітичне) без з’ясування діагностичних сумнівів, щодо первинної причини (соматичної чи психічної), тому що зменшення тривоги може ускладнити подальші діагностичні дії (подібно, як застосування анальгетика може ускладнити диференційну діагностику гострого живота).

3. Тривога первинна: тривога, яка раптово з’являється чи значно посилюється при невротичних розладах, є, зазвичай, наслідком труднощів у пристосуванні до нової ситуації, які можуть бути причиною адаптаційних розладів, гострої реакції на стрес, посттравматичних стресових розладів, дисоціативних/конверсійних розладів, а також посилення інших форм невротичних розладів. Принципове значення мають: детальний збір анамнезу, встановлення правильного діагнозу, психотерапевтичні втручання, які мають допомогти пацієнту знайти вирішення проблем, що викликають тривогу, зі скеруванням для психіатричної консультації, включно.

4. Для вибору правильної тактики суттєве значення для лікаря має знання наступних фактів:

1) фобічна тривога виникає при контакті з провокуючою її ситуацією; раптово припиняється після виходу з такої ситуації;

2) напад панічної тривоги наростає через ≈10 хв., після чого минає самостійно, поступово, впродовж ≈1 год. Часто страх наступного нападу, що виникає після нього, можна зменшити шляхом інформування пацієнта про його захворювання і способи лікування;

3) гостра реакція на стрес має динамічно мінливий образ симптомів і тенденції до самостійної ремісії;

4) посттравматичні стресові розлади пов’язані із ситуацією, яка вже відбулась; немає ліків, що ефективно і швидко зменшують симптоми;

5) дисоціативні/конверсійні розлади та синдром деперсоналізації-дереалізації є відповіддю на важку для пережиття ситуацію.

5. Направлення для психіатричної консультації досі негативно сприймається багатьма людьми, тому, щоб мінімалізувати таке упередження, під час об’єктивного обстеження інформують пацієнта, що його симптоми вимагають диференційної діагностики з-поміж іншого із тривожними розладами чи соматоформними порушеннями і т.д.

Початкові психотерапевтичні методи

Метою є зміцнення відчуття безпеки і покращення самопочуття пацієнта. Усі дії повинні бути скеровані на більш детальне визначення найсуттєвіших проблем пацієнта і його підтримку в їх подоланні.

1. Необхідно пояснити пацієнту природу захворювання, його симптоми і обговорити варіанти лікування.

2. Погодитись з очікуваннями пацієнта щодо надання йому відповідної допомоги — слід сформувати у нього відчуття безпеки.

3. Намагатись переконати пацієнта, що він самостійно не зможе подолати проблеми, які не викликають труднощів у здорової людини.

4. Потрібно допомогти пацієнтові знайти шляхи вирішення проблем, які викликали симптоми.

5. Сформувати у пацієнта впевненість у собі, показуючи його сильні сторони.

6. Посилити у пацієнта відчуття його власних можливостей в галузях, у яких вони неадекватно занижені.

7. Щоб зменшити вплив негативних емоцій, потрібно дати можливість пацієнту «виговоритись», «виплакатись» і т. д.

8. Вплинути (якщо це можливо) на найближче оточення пацієнта з метою зменшення проблем, які сприяли виникненню симптомів.

Фармакотерапія

1. Фармакотерапія при гострій тривозі має другорядне значення тому, що прості психотерапевтичні методи, у більшості випадків, ефективно зменшують тривогу і є початком довготермінових терапевтичних дій. Необхідно застосовувати їх тільки після неефективних результатів психологічних методів (після ≥30 хв).

2. У випадку гострої тривоги, яка не минула після психотерапевтичних методів → слід застосувати бензодіазепіни (препарати →табл. 21.4-1) п/о чи в/м, до моменту психіатричної консультації, яка має бути основою для подальшого лікування. Якщо існують протипокази до застосування бензодіазепінів → застосуйте гідроксизин, а якщо домінують вегетативні симптоми тривоги → пропранолол (напр., 10 мг) п/о.

Ссылка на основную публикацию
Трибулус как принимать мужчинам
Трибулус Террестрис – это пищевая добавка, которую с успехом принимают бодибилдеры и атлеты. Главным действующим веществом средства является вытяжка из...
Триактив фунгицид
Комбинированный трехкомпонентный фунгицид для защиты зерновых колосовых культур, риса и рапса от широчайшего комплекса заболеваний Действующее вещество: 100 г/л азоксистробина...
Триакутан мазь инструкция по применению цена
Состав и форма выпуска Фармакологические свойства Показания Применение Противопоказания Побочные эффекты Особые указания Взаимодействия Передозировка Условия хранения Диагнозы Рекомендуемые аналоги...
Тривита цена
Описание Характеристики Отзывы I. ОБЩИЕ СВЕДЕНИЯ Тривит® (оральный раствор). Trivit® ( solutio per os). Тривит®- лекарственное средство, являющееся масляным раствором...
Adblock detector